А Брехт на небесах кусає лікті:
“Ех, жаль! Я жив не в ту епоху, не в той час…
Абсурд! Всі його догми, теореми
Уже доведені без театральних дій у вас!”
І Котляревський все здивовано слідкує,
Як меншає красивих слів запас:
“Цікаво, як розповіла б Полтавка,
Про свої думи, почуття в модерний час?”
Як Яремчук, вся Сотня до останку, до загину,
Життя любила… Та прийшов той час,
Коли “найбільше люблять Україну”…
І ця “провина” їх забрала в нас…
Уже гекзаметр країною крокує…
Ой, стільки журавлів у вирій здійнялось!…
Лиш Кліо втомлена весь час сумує,
Що головний урок засвоїти нікому не вдалось….
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 07-08-2020
