Осінній Львів. Іду по тротуарі.
Спокійний, тихий, затишний район.
Хтось недалечко грає на гітарі,-
Знайома пісня ллється в мікрофон.

Підспівую й собі, йдучи́ повільно,
Несу в руках букет сухих листків;
Мені й не передати, як же ж сильно
Його я лю́блю, той осінній Львів!

Осінній Львів є дивовижним містом, –
Дерева в парку золотом горять,
Горобина́ хизується намистом,
А ліхтарі самотні, наче сплять.

Дощем запахло. Насуває хмара.
З дитячого майдану лине сміх.
Закохана сидить на лавці пара,
І час для них спинився та застиг.

А поруч, хто куди, біжать містяни,
Вже й парасольку навіть хтось відкрив;
Не в змозі описати я словами,
Який же чарівни́й осінній Львів!

Тут все якесь напро́чуд особливе, –
І шум і гам, і навіть стук коліс;
Осінній Львів забути неможливо,
Він пробирає душу, аж до сліз..

Автор публікації

Офлайн 5 років

nova. knyga

130

Поетеса

Коментарі: 14Публікації: 20Реєстрація: 14-08-2020

Небайдужий читач

Достижение получено 01.12.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Достижение получено 27.08.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій