Для голосування необхідно авторизуватись

Очі..

 

Прокинувшись зранку і побачивши промінці сонечка крізь вікно я задумалась над важливістю зору.. Очі – це безмежний світ.. Ми не задумуючись, кожного дня вбачаємо цю красу, але страшно тільки подумати, що не всі мають можливість бачити..

Очі..

Яке важливе місце мають очі..
Чарівний світ ми бачимо щодня –
Новий день,
Синє небо,
Ягня…

Ягня пробігло десь посеред поля..
Пастух веселий стежкою іде –
Він радіє,
Що ходить,
Пасе…

І очі роздивляються довкола..
Листки зелені, і кульбаби цвіт –
А там бджоли,
Птахи,
Вертоліт…

І вертоліт у небі десь кружляє..
І хмари наче пишнеє безе, –
І пастух –
Щось у торбі, несе…

Побачив він галявину красиву..
І очі засвітилися вогнем..
Ряднину стелить на траву – щасливий,
Ягня радіє -це такий тандем!..

Він дістає із торби товсту книгу..
Шукає місце де він зупинивсь –
Насолода,
Читає ,
Втомивсь..

Солодка втома…
Та така приємна!
Хлопець радіє з того, – що в свої –
Аж 20 років він побачив небо…
До того було горе в них в сім’ї..

Батьки страждали..
І шукали вихід..
Збирали копійчину як могли..
Об’їздили вони усі лікарні..
Усі куточки, що змогли знайти…

І кошти всім селом вони збирали..
Щоб рятувати хлопця від біди..
Де тільки можна очі лікували..
І раптом, – бачить!!! –
Сльози із води!!!

Простий пастух побачив свої сльози-
Прозорі.. а до того він не знав..
Проплакав цілу вічність, у тривозі –
Коли нога ступала на вокзал..

Новий вокзал, дорога – тільки звуки, –
Він так жадав щоб подорожувать..
Але нічого більше, – тільки муки –
Затемнених очей міг відчувать…

І серце його билось у тривозі..
З надією він їхав кожний раз..
І сталось диво –
Довгі 20 років –
А тут – весь світ як на долоні став..

Сидить пастух, –
Читає мовчки книгу..
Зелені гори, чарівні луги..
Ой як же добре бачить все навколо..
Яке це щастя,- ЗІР! – нема туги..

І книга та здається синім морем,
Знання ковтає хлопець з-напів слів,
І очі придивляються довкола, –
Аналізує розум як горів, –

Горів у пеклі він до того часу..
Жив не цікаво, – тільки набір слів..
І руки, дотик, звуки – думок маса,
Не бачив ані горів, ні морів..

І тут такий дарунок, –
Очі бачать!!!
Безмежний світ, незвідані краї..
І поцілунок сонця поміж хмари..
Зелені трави, чарівні гаї..

О, скільки в світі кольорів яскравих!
І розмаїття фарб, що навкруги..
Але якби не ці чарівні очі!
Не знали б ми що є такі дари..

Ми звикли що усе так має бути..
Задумайтесь на хвильку! – темнота..
Не можемо на разі ми збагнути
Який дарунок долі Бог нам дав..

Так пощастило не усім..
Тож треба, – радіти фарбам нашого життя!
І дякувати щиро, що ми БАЧИМ, –
УСЮ КРАСУ ПРЕКРАСНОГО БУТТЯ!!!
▪️▪️▪️
Тетяна Т.-Н.

5

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Tanja Naimi

333
Коментарі: 0Публікації: 73Реєстрація: 11-08-2020

Срібне перо

Достижение получено 19.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 14.08.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій