Цей день в багрянім відблиску роси
Зійшов над світом в сонячній подобі.
Налаштувавши пензля на курсив,
Виводить долю у єдиній спробі…
Де кожна мить, як цей осінній лист,
Лягає тихо спогадом під ноги…
А ти живеш… Ти сам собі артист
На перехрестях вічної дороги…
І з кожним днем рясніший листопад…
Вже вітер гучно шелестить роками…
А ти спіши, поки бринить ще сад,
Любов плекати ніжними руками.
А ти спіши добром зігріти світ…
Для нього і не пізно, і не рано…
Твоє тепло в душі розтопить лід,
Для когось ставши світлом із туману.
