Люблю я море людської душі,
Безкрає, синє, зіткане вітрами.
Яка не заростає бур’янами,
Де водяться лисиці і вужі.
В такій душі буяє дивноцвіт,
Й немає місця чорноті буденній.
Вона черпає силу у натхненні
Аби добро приносити в цей світ.
Гартована життєвими штормами,
Вона пройшла всі шпилі і яри.
Не нарікаючи на болі і на шрами,
Таки зуміла звестись догори.
У ній живе любов, немає мряки.
Вона збагнула цінності життя.
Для когось вона може і ніяка,
Для мене вона – дивне відкриття.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 56Реєстрація: 07-08-2020
Достижение получено 18.10.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
