Якось наснилася мені знайома слива у вікні…
Плоди на ній неначе литі, кругленькі, сині, соковиті.
Та слива там собі росла, як я маленькою була.
Не раз підходила туди й просила: ” діду, підсади!”
І дід садив собі на плечі, а слива гнулась до малечі.
Плоди сливові ми зривали,
А їх долоньки не вміщали.
І сливи падали в траву таку зелену і густу,
Я кожну сливку відшукала,
А потім з дідом смакувала…
Той спогад- сон мене зігрів, він був з тих самих любих снів…
Бабусин дім- любов мою, я там маленькою стаю.
Фруктовий сад ще молодий, а дід здоровий і живий,
Бабуся молока налила і під вікном розлога слива.
Які ж смачні вони були, дитинства давнього плоди.
З тих пір зима не раз минула і теплим спогадом торкнула…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 56Реєстрація: 07-08-2020
Достижение получено 18.10.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
