Як треба бути сильним в цьому світі,
А часто сили так не вистачає…
Життєвий шлях далеко не із квітів
І як ти ним ідеш ніхто не знає.
Які проходиш гори і долини,
Й які над прірвою зколочуєш мости.
Як дика біль, що так гірчить полинню,
Кує в душі невидимі хрести.
Та намагаєшся до світу посміхатись
Й писати для життя новий пролог,
Бо є та річ, що не дає зламатись –
НАДІЯ, що дає людині Бог.