Ціна життя… А хто її складе?
І як вимірювати – в доларах чи євро?
Чи, може, в трепеті натягнутого нерва,
що, як стріла, прямує в небуття?
Чи кожному із нас всміхнеться Завтра?
Чи тятива обірветься раптово?
Коли й кому – останнє наше слово –
прощальний епілог, остання правда…
І хто ми тут? Який залишим слід?
Комусь – вінок терновий, комусь – лаври!
Але для всіх колись загаснуть барви,
ми всі покинемо недосконалий світ.
Слова, обрАзи, розпач, каяття –
марнуєм час, безплідно нарікаємо…
Мабуть, тому, що й досі ми не знаємо
його ціни – безцінності – життя!