Для голосування необхідно авторизуватись

Я зачекаю…

Грудневий вітер нещадно куйовдить верхівки вже голих дерев, обдаючи їх крижаним подихом безнадії. Лише поодинокі сухі листки на деревах нагадують, що зовсім недавно усе жило, буяло, пахло… Навколість, наче, переходить в інший вимір існування, в іншу густоту біологічного ритму життя – сповільнену, відчужену, налаштовану на неминучість.
Інстинктивно дивлюся на сіре, похмуре, вкрите суцільними хмарами, небо – шукаю сліпучий круглий диск, який так самовіддано і щоденно згорав для мене. Моє сонце, мої буйно-зелені кущі і дерева, моя весела і різнобарвна пісня грайливих птахів… Все воно вже більше не моє, чуже, чиєсь…
Тепліше закутуюсь у клітчастий плед і сідаю на м’який комод біля аркового вікна. Чашка гарячого м’ятного чаю і Френсіс Бернет переносять мене у вже давно знайомий ” Таємний сад” – місце, теплий край, де я проведу “свою зиму” і зачекаю.

5

Автор публікації

Офлайн 21 годину

Tanya Varenytsya

195
Коментарі: 0Публікації: 50Реєстрація: 07-08-2020

Срібне перо

Достижение получено 18.10.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій