Немає вже в печі тепла,
Немає вже дідусиного чаю.
Немає вже над хатою гнізда,
Бо і лелеки не летять до краю..
Пустир і небо, де колись село гуло.
Мій гарний край на рідному Поділлі.
Пройшли роки, а ніби вчора все було
Мого дитинства митті сизокрилі..
Селом ідеш, а вулиці пустині…
Все ближче до землі схиляються хатини
До них не видно вже стежини
Лише гойдається калина..
Багато залишилось в спогадах століть
Лише в книжках читають наші діти,
А чиєсь серце й досі ще щемить,
Бо не ростуть уже в бабусі квіти..
Щаслива я, що можу ще поринуть
В дитинства казку крізь роки
В бабусі очі можу ще поглянуть
Й сказати дякую за спогадів ріки..