Зимой светит солнце, зимой холода

автор Таня Крамаренко|Опубліковано 26.08.2018

Зимой светит солнце, зимой холода
Но от их давно уж нету мне вреда
Меня согревают карие глаза
Нежный сон весенний, летняя гроза.

И если сугробы, в душе заметель
Од твоего взгляда ты уж мне поверь
На сердце все тает, тепло настает,
Я ввысь улетаю, и душа поет.

Офлайн 3 місяці

415

Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.

Коментарі: 2Публікації: 150Реєстрація: 10-08-2018

Достижение получено 02.08.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Опубліковано 09.09.2020

СОН. САМОТНІСТЬ

1 Я один у просторі Космосу – Шаленіючого кола зірок, Пломеніючих так яскраво, Що сліпнуть людськії очі… […]

Опубліковано 17.08.2020

Поетична душа Я не хотіла бути поетесою, Але стою ось зараз перед вами. Поет не обирає свою долю, […]