Коли дороги всі втрачають значення,
Коли повітрям вже не варто й дихати.
Я знов вишукую слова пробачення,
Слова ці кришаться у горлі крихтами.
І довгі погляди лягають стрілами.
І ноги хиляться, немов підкошені.
Виходить дівчина, виходить в білому.
Така приваблива, така спустошена.
Вона стрічатиме весну пологами –
Комусь пробачено вечірню вилазку.
Я був гуртожитком недобудованим,
В якому крадена любов селилася.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 26-03-2020
