Збирають наші
роки всього потроху .
І чого більше?
* * *
Ми з тобою
розмріялись і ранок
нас застав.День – ніч…
* * *
Любов чекала
під дверима : чи зайти?
Я : чи впустити ?
* * *
Мова дитини
зрозуміла не для всіх.
Лиш батьки знають.
* * *
Є люди і є –
люди.І з першого разу
не розпізнати.
* * *
Не зміг я тебе
розгадати.А щастя
було так близько!
* * *
Рахує мама
роки.Збилася: “невже
стільки прожила?”
* * *