Згадаю зими сніжно – білі,
Як хуга стукала в вікно,
На склі ялинки посріблілі
Ховали погляд під сукно.
Крізь ніч дивились очі – зорі,
А місяць стежку фарбував,
Й поля сріблясто – неозорі
Морозом вечір цілував.
Зима вдягала в розкіш парки,
Різьбила диво кришталі,
Й з дахів бурульок недогарки
В теплі купала на землі.
Я пам’ятаю холод лютий,
Червоний захід і мороз,
І став у кригу міцно скутий,
Вітрів і віхол симбіоз.
А зараз зими зовсім інші,
Якісь туманні і сумні,
Пейзажні тихо пишуть вірші,
Й романси грають весняні
Автор публікації
Коментарі: 9Публікації: 144Реєстрація: 21-08-2018
Достижение получено 22.02.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 05.05.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
2 коментарі “А зараз зими зовсім інші”
Як точно ви все описали! Щастя вам!)))
Вірш гарний, але не розумію, як можуть ялинки (і люди в тому числі), “ховати погляд ПІД СУКНО?” “”ПейзажіІ тихо пишуть вірші й романси грають весняні.”..- ці дії зовсім не притаманні природі. Вважаю, вірш не доопрацьваний.