…а повертатись – погана прикмета. Але – як за чим… Життя почати наново?Хоч не стало би продовженням. Ми тривожимо пам,ять. Чи рада вона? та як без неї?
Поетична мініатюра
132 posts
Все наше життя – то кудись поспішати. То повертатись… …А на схилі літ теж думки про майбутнє. Про завтрашній день.
На лепестках прекрасной розы, Уснул кузнечик ранним утром. Всю ночь слагал куплеты в прозе, Для милой дамы в свете лунном.
Роясь в старых документах, я нашла старый листочек с песней которую придумала 20 лет назад, когда мне было 15 лет. 2001 год… Тогда наивными глазами девчонки, которая ещё даже не умела целоваться и была влюблена не взаимно в парня намного старше себя. В то время, хранила и берегла дружбу с […]
Кульбаби – наші сонечка земні. Вони в траві розсипані так густо… Сміються-посміхаються мені І людству!
Усе, що сталось, – проминуло, Неначе зовсім не було. Кохання – вічне джерело. Отож вчорашнє – вже забула…
Моя душа – відважна й непокірна. Вона спішить у щастя, як додому. Лише собі самій віднині вірна. Усе їй зрозуміло і знайомо!
Чи знаешь ти найбільший дар, Що бачила Земля? Любов’ю пахне і теплом Маленьке немовля. А перший дотик – щастя мить, Дорога до зірок. Чи вмів до того ти любить, Чи це лиш перший крок? Десятки виховних ідей І кількасот думок. Немає світу більш ніж цей – Прожиті миті вдвох. Бо […]
Я просто розповім усе, як є: Надія, віра, радість, тихий страх. Ти правду прочитаєш по очах, Якщо колись кохатимеш мене.
Усе, що зроблено, – так вірно. Усе придумане – не марно. Віднині, друже, ми на рівних. Але цього чомусь так мало…
