Останній сонця промінь…Ніч…Думки за день прийдешній. За дощами, за снігами залишились роки.Назавжди. …а скільки всього було! Чи шкодувати? Життя не стоїть. Є дні, що біжать, і є, що тягнуться. Все одно – рух. Не можна бути у чомусь впевненими. Як без сумнівів?
Поетична мініатюра
37 posts
Вони не знають вітру,сонця – за вікном. Кімнатні квіти. * * * Розписав небо димом рейсовий літак. Даєш автограф! * * * Кружляє листок, вірить – це перший політ. …І останній. * * * Нам вдалось стати цілим.З двох половинок. Так і живемо. * * * Що губить любов? Є […]
Місяць тихенько зірки порозвішував. Питається : “Як ?” * * * Як сон, проходить перед очима давній день. Перша зустріч. * * * Радісно бути баьком, дідусем,гордо ще бути сином. * * * Стоїть без листя виноград.А я бачу важкенькі грона. * * * Така, як була колись : та ж […]
Збирають наші роки всього потроху . І чого більше? * * * Ми з тобою розмріялись і ранок нас застав.День – ніч… * * * Любов чекала під дверима : чи зайти? Я : чи впустити ? * * * Мова дитини зрозуміла не для всіх. Лиш батьки знають. * […]
Літо зимою раптово повернулось – сухим листочком. * * * Що було вчора, що буде завтра – будні наше і життя. * * * Не йдуть роки у нікуди.У нашій пам,яті вони. * * * … а наді мною повний місяць,перед мною – лише ти… * * * Може, невчасно […]
Стара хата.Піч. Б,ється полум,я у ній. Я,малий, гріюсь. * * * Он, пасеться кінь на лузі.Але сумно йому : “Чому сам?” * * * Вигнулась хмара, переповнена дощем. Вже би звільнитись… * * * І не віриться, що вже стає минулим коса. Батькова. * * * Не йди від мене, […]
* * * Гусне ніч. Зорі виринають з пітьми. Стихає село. * * * І серед людей є перекотиполе: місця не знайде. * * * Я з тобою у снах розмовляв,доки не зустрівся. * * * Рахує мама роки…Збилася:” Невже стільки прожила ?” * * * …а було ціле містечко.Тваринницьке. […]
Кохана,мені тепер вже не самотньо: тобою живу! * * * Ти пам,ятаєш? Тоді був не дощ – злива. А ще – обійми… * * * Ми знову удвох… завмерли на мить…Досить! Стаєш навшпиньки… * * * Ніжно тулились докупи.Це для фото. А ось у житті… * * * Ми поглядами […]
Як вдивляється бабця у ліску : не йде хто провідати? * * * День. Йду пішки.Сам. Несміло голосую. Несуться авто… * * * Вже відлетіли ген лелеки та чую ще їхній клекіт. * * * Осінній туман – вранці,вечері -ніби подовжує ніч. * * * Знайдеш чи втратиш? Хто зна…Життя […]
Раптовий вдарив мороз.Принишкли квіти: “Де ти, сонечко?” * * * Комфорт – перш за все. І вже щехзають з хатів печі…Може,десь… * * * Гудуть трактори Поки на НАШІЙ землі. Чи залишиться? * * * У шафі старі запрошення.Весільні. І на наше є… * * * І роскаль має зараз […]
Ніч.Сни розбрелись по хатах.З чим зайдуть до мого дому? * * * Які короткі літні ночі – для твоїх сімнадцяти літ! * * * Розвиднялося… Село прокидалося. Зітхали двері. * * * Маленьке вікно у старій хаті було і чимось більшим. * * * …а танцмайданчик- серед парку – давно […]
Хоч на хвилинку постати дитиною? Все, йду у куток. * * * Загинув…Ні ,не сирота – Україна йому за матір! * * * Посміхнулася Джоконда.І не на день- на вічні часи. * * * Прийшла Молодість до Старості у гості. Чекають Юність… * * * Я бачив місяць з дідової […]
Чужими руками жар загрібати – це зручно, а краще як посувати? Зручніше й писати буває чужими, але не хвилює вже вивертів сила. Двох зайців хоче пан упіймати, а як не впіймати, то хоч поганяти, за ними ганялись би лиш вороги: чорт із ними дружить – йому до снаги. […]
В самотній тиші ночі, Не сплять поета очі. У них іскрить рядками, Прожитий відблиск дня. … В очах іскриться сутнє – минуле і майбутнє, Опівночі поету осідлано коня!
Ти посміхнулась…. Веселкою стало все навколо.Свято! * * * Хто в піжмурки з долею грається, на що надія? * * * На льоту зловив листочок.Щось шепоче у долоні…Ой! * * * Наші стежини… Не зразу заростають бур,янами,ні… * * * Ранок.Ще тихо. Раптом хтось ніби сказав: “Хай будуть звуки!” * […]