Чужими руками жар загрібати – це зручно, а краще як посувати? Зручніше й писати буває чужими, але не хвилює вже вивертів сила. Двох зайців хоче пан упіймати, а як не впіймати, то хоч поганяти, за ними ганялись би лиш вороги: чорт із ними дружить – йому до снаги. […]
Поетична мініатюра
25 posts
В самотній тиші ночі, Не сплять поета очі. У них іскрить рядками, Прожитий відблиск дня. … В очах іскриться сутнє – минуле і майбутнє, Опівночі поету осідлано коня!
Ти посміхнулась…. Веселкою стало все навколо.Свято! * * * Хто в піжмурки з долею грається, на що надія? * * * На льоту зловив листочок.Щось шепоче у долоні…Ой! * * * Наші стежини… Не зразу заростають бур,янами,ні… * * * Ранок.Ще тихо. Раптом хтось ніби сказав: “Хай будуть звуки!” * […]
Нема людини… Не все пішло з нею… У чомусь є слід. * * * “Коби не гірше…”- суть сьогоднішнього дня. І це наш спокій. * * * Мружить очі пес- зігрівся під сонцем. Вже бачить весну! * * * ..І випадково дві долі перетнулись. Зійшлись назавжди.
ЦЯ ПТАХА ЩАСТЯ… ЯКОГО ТИ КОЛЬОРУ? ТИ Є ВЗАГАЛІ? * * * ХОЧЕШ НЕ ХОЧЕШ, А СТАРОСТІ НЕ МИНУТИ. І ЦЕ ТЕЖ ЖИТТЯ . * * * А ПОВЕРНУТИСЬ МОЖНА …БАЖАННЯ БУЛО БИ І ПРОЩЕННЯ. * * *
В одном краю далёком летает мотылёк, присядет, украшает он каждый лепесток, беседка есть у моря, для лодочки причал, петунией в горшочках причал тот расцветал. Вербой и клёном красным украшен берег тот, где домик небольшой есть, берёзка здесь растёт, гортензии и хоста, рододедрон расцвёл и папоротник тенью, листочком украшал. […]
Море…На хвилі тримаюсь, на небо дивлюсь…Присниться ж! * * * Тут була хата. Тут з друзями грався. І -вже нічого… * * * Не все ще відкрив я в тобі, хоча стільки часу пройшло. * * * А не побіжиш від самого себе. Даремна трата. * * * Повернутися у […]
Ще з досвіта на городі дибає кокостирка, траву для гнізда збирає настирно. * * * Все йде, як йшло раніше(так треба?), Лиш одне жаль : все це, тату, без тебе… * * * Земля крутиться!-цю істину збагнути і я зміг, коли від поцілунку йшла земля з-під ніг. * * *
А мамин голос- найсолодший з усіх! Слухав би , слухав… * * * Юність безсонна- надто коротка вона. і – незабутня. * * * Зіркою,доню, ти стала ,хоч так жити хотілось…Плачу… * * * А ким ми були у минулому житті? Ніяких слідів… * * * Впали краплини дощу на […]
* * * Спору не треба: найдорожче у світі слово -життя! * * * Для когось життя – непосильна ноша. Комусь – коротке… * * * Навіщо прийшли ви у цей світ і життя нераз спитає. * * * Як ви до життя. так само воно до вас! І не […]
Завтра – це близько і занадто далеко. Дочекатись би… * * * І як у квітні зазеленіла трава! А зима – поруч. * * * А зупинитись, оглянутись ніколи – час жене вперед. * * * Не варто ритись у минулому – ніщо не виправите. * * * Лише поети […]
Темна ніч.Все спить навколо.Та в цьому сні життя чути. * * * Цвітуть троянди (не описати!) біля пустої хати. *** …і чорним вусом тягнуться вгору дими. Підморозило… ** * Пора до хати- соловей не пускає. Співає для мене. * * * Притулились докупки яблука. Чують вже зиму… * * * […]
А куди кличе місячна ніч?У пору побачень-зітхань. * * * Є втрати,які ніби забуваються. Є на все життя… * * * Дерева-горді: помирають стоячи. Хіба зрубають… * * * У ньому біле не завжди біле, чорне… Таким є життя. * * * У когось ще є поруч сусіди.Комусь ростуть кущаки. […]
На ганку школи – школярі, що тут незвичного, скажи? Та тільки школа ця сільська – століть колишніх дивина. На ганку із минулих століть із гаджетами зграєчка сидить, із ними вчителька була у джинсах така ж молода. Дитя ще на руках несуть: школяра у майбутньому ждуть, а школа стоїть під вітрами, […]
..невостребованность души.. ..состояние взгляда в одной точке.. ..и..мыслями пытаешься расковырять эту точку.. ..как будто там может находиться ответ.. ..а там его нет.. ..он в прошлом.. ..и невольно..понимая это..не поворачивая головы и не оглядываясь назад.. ..все движения только внутри себя.. ..отматываем пленку..кадр за кадром.. ..что??.. ..листаем..анализируем..и понимаем.. ..ответ там.. ..и он […]
О мій Господь! Тобі я віддаю всі мрії, Бо я сама не втілю їх в життя… Допоможи стояти твердо в вірі, Коли пітьма розкрила небуття, Коли хвороби, відчай і безсоння, Коли змією підповзає страх… А я радію! Бо в Твоїх Долонях Розквітне квітка мрії в Небесах!
Розбилась чашка… Ох,погана прикмета! Може,пронесе? * * * Нахилилася акація – до землі! Ще тримається1 * * * Тебе не стало… Але світ не змінився. Йому байдуже… * * * Літні яблука падають ще на траву, пізні – на листя. * * * Зелений колір у чорний переходить. Вже близько […]
МайЗдрже літала людина – встигнути би! Ойкнуло село… * * * Завтрашнього дня чекаємо.А далі – не загадуєм… * * * Як розтягнувся літній день! Кінця-краю не видно.Втома…. * * * Між іномарки втиснулася підвода. Загордився кінь! * * * Сонце все вище… Жаби за ним – на берег. Що […]
ЯК добре ,мамо, що ти ще живеш.І я тобі – дитина… * * * Втрачати близьких людей – це значить частку себе втрачати. * * * Дід, баба, тато, мама, я і брат -більше так не зберемось… * * * У привідкриті двері ніч, як мама у дитинстві, зайшла. * […]
Крізь холод сонце лине до вікна, Сплітаючись у музиці і мові, Бо є ото у серця дивина: Щасливим бути, тішачись у слові. За хмарами ховався падолист, Гойдалися дерева самотою, І раптом Бог до серця притуливсь – І мить заговорила вже зі мною. Бо слово є, не просто жменя […]
Людям треба небагато.Та як тут зупинитися? * * * Місто.Поверхи. Куди селу до нього? Тут ближче земля. * * * Забур,янилась річка мого дитинства. Я ж пірнав у ній! * * * Перше кохання… Часом коротке таке і яке болюче! * * * Трава пробилась крізь асфальт – яка сила! […]
За окошком – тёплый дождь, что не переставая льёт, обильно полита земля, на окнах – капель пелена. Шатаются под струями каштаны, колючие плоды созреют рано, с листов фигурных падает вода и медленны автомобилей “поезда.” Рассеется вода в ёлках и туях, с грозою мощный ветер дует, очерчен бархатцев на клумбе ряд, […]
Летіла пташечка, за нею листочок, чий сад виростає, де повно квіточок? У тому садочку іриси рясніють, а понад садочком веселонька мріє. Дощиком легеньким небо відізвалось, кому наче вітру по небу літалось? Летіла Ірида – вісниця богів, красуня веселки хмар рушила стрій. Посланниця Гери, Олімпу богів, з небесної сфери Зевес повелів. […]
Малює лінії чіткі блакитноокий вечір, рожевістю засвітить мить і прохолодою огорне плечі. Хитає вітер дерева, у травах цвіркунам звучати, він буде незабутній нам? Нам отаким його приймати. Ховалося проміння золоте, високі трави похитає вітер і знову пошукає у траві високі білі квіти. Кінцями гострими стирчать, троянда гіллям похитає, хоча вона […]
Через дощ, серед туману самотня дівчина іде, а може дощ – їй буде пара, а може дощ з нею буде? З дощем – самотність наодинці, серед людей самотність буває, із парасолею там кожен інший, ніби в юрбі, але самотнім йде. Вона ступає крізь дощі і мряку, а краплі […]