В майстерні тиша
дихає повітрям,
Барви сплять у
банках, наче зорі в склі.
Я торкаюсь світла — і
в його проміннях
Пробуджу енергію на
своєму полотні.
Крапля синього — це
подих вічності,
Жовтий — пульс душі в
обіймах дня,
А червоний — жар моєї
ніжності,
Що творить колір з
подиху буття.
Я змішаю смуток з
краплею щирості,
І в потоці ліній
спалахне весь світ.
Бо фарби — не лише
сліди від пензлів,
Це формула, що дивом
творить мить.
Алхімія кольору — це
шлях без кінця,
Де кожен відтінок —
вікно у серця.
Малюю не фарбами, а
духом митця,
Знаходжу тут світло,
що веде до життя.