Для голосування необхідно авторизуватись

Пейзажна лірика Поезія

“Л У Н А Б Ы Л А В С Е Г Д А”

автор |Опубліковано

А ведь Луна была всегда.
Ты думала она одна,
Как Бог, сияя над землей,
Сияет в небе голубом.
Ты вечно светишь над землей,
Забыв давно ночной покой.
И светлый твой земной приют
Мне все покоя не дают.
Назад ты больше не смотри,
Твори, мечтай, живи, люби.
И если вдруг забудешь сны,
У звезд их снова попроси.

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

VeronikaDonetskova

62

Be free...

Коментарі: 0Публікації: 51Реєстрація: 08-10-2020

Срібне перо

Достижение получено 14.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Вам також можуть сподобатись:

Опубліковано

Я шторм не допускаю більше в душу

Я шторм не допускаю більше в душу. На вході вже чекають хвилерізи. Занадто довго гояться порізи, Тож захистити від негоди її мушу. […]

2
Опубліковано

Плита

Рассвет, такой же серый, как всегда… Пора уже с пещерою прощаться, у племени закончилась еда и надо на охоту собираться… У входа […]

2
Опубліковано

Ліквідіторам аварії на ЧАЕС

1 Коментар

Неначе безсмертні боги пірнали в шалений вогонь, крізь призму мовчання, крізь призму тривоги, крізь призму болю розчавлених скронь та побитих долонь.   […]

7
Опубліковано

Фатальний стукіт

З клубочка розмотую стукіт. Зростає, гуркоче той стукіт Проламує стіни. Пролазить в щілини, у голову, серце І наскрізь. Настирливо просить впуститити. Недобрий […]

3