«Вирій»
Зажурене небо, покрилось туманом
І проблиски сонця останнім обманом
Пожовклі листочки, упадуть додолу
Школярики з сумом пошвендяють в школу
Дрібнесенький дощик, то осені смуток
І люди спішать заховавшись до курток
І чай лише теплий, зігріє долоні
Ми всі потонули, в холоднім полоні
Закутавшись пледом, читаємо книжку
Сховавшись від мряки, шукаєш затишку
Безсовісна осінь, промочить одежу
За зграєю птахів, у небі я стежу
Вони відлітають, туди де ще літо
І зеленню щедро, навколо оді то
Я їм прокричу! Ви мене зачекайте
Від літа ключі, ви у даль не ховайте
Та їм вже нечутний, мій голос далекий
Вони полетіли у вирій, лелечий
Забравши собою те літо, й тепло
Куди вас крилаті, усіх понесло
В. Прокопович……
05,11,2015,
Автор публікації
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Титул: Небайдужий читач
