В моїй душі і сонце світить ясно,
І місяця є блиск і спів пташок,
Глибокий світ – наскільки ж це прекрасно!
Малюнок має кожний там куток.
Там є весняні пахощі від цвіту,
Й бутони ще небачених квіток,
Безмежний космос, доступ до орбіти,
А ще простий, звичайний наш садок.
Лягаю спати – там картина ночі,
Я серед зір шукаю рідний гороскоп,
А ранком лиш відкрию свої зелені очі,
Нового дня вирує ясний калейдоскоп.
Гуляю степом, – казка малюється в уяві,
Далеко з свого “дому” до неї я втечу,
Можливо там кохання знайду таке ласкаве,
Чи котика маленького до себе пригорну.
Я добрий світ інакший давно пізнала тихо,
Втікати від злих думів туди бажаю йти,
Художником для мене душа ставала з лихом ,
Без нього не зуміли б до істини дійти.
Автор публікації
Сходить сонце щоранку і щодня,
Сходить сонце- приходить весна ,
Кожен схід нас веде у безодню ,
Кожен захід вперед у літа.
Думок на тему “Малюнки моєї душі”
Пані Вікторія, Я Ваш давній шанувальник. Я бачу помітне творче зростання в порівнянні з першими віршами……..Людська Душа- це вічна тема світових поезій від Пушкіна, Шевченка, Лесі Українки, Сергія Єсеніна. Є оригінальні роздуми та карколомний сюжет. Майстерне володіння Словом. Браво!!! ПОРАДА: Але останній куплет не став акордом, слова не співають, ритміка важка…. Куплет виглядає зайвим. Я думаю, що треба завершити вірш на передостанньому куплеті. Варто подумати?