Почалася війна так невчасно,

Хоча часу для неї ж нема,

Серцю болісно і очам страшно,

В голові невідома пітьма.

Почалася війна так невчасно,

Наступити не встигла весна,

Цвіт дерев у крові тих нещасних,

Що забрати змогла вже вона.

На старих,радісни́х фотографіях,

Навіть думки про це не знайдеш,

Нині воїни в тих злючих мафіях,

Що не знають жорстокості меж.

Ми не знали,що завтра під небом,

Об’єднаються дві течії,

Убиваючи тих, хто так треба,

Україні – тобі і мені.

Ми читали про війни в історіях,

Про жахіття минулих століть,

Лиш знімали слова в ксерокопіях,

Забуваючи їх мимохіть.

А сьогодні вже не на папері,

Не в думках, зовсім не в нічних снах,

Це до сходу відкрилися двері,

Що горять у ворожих вогнях.

Десь далеко від нього домівки,

Ллються там сльози з батьківських вік,

Засинають, сумують голівки,

Всіх дітей не один уже рік.

Хтось живе лиш на славу, без згадки,

Про війну – не потрібна ж вона…

А солдатам зашивши всі латки,

Є завдання стояти до дна.

Лиш з екрану не видно смартфона,

З телевізора – біль тих людей,

Де змивається кров із шеврона,

Від гарячих, пекельних ночей.

Інші ж вірять у них,молять Богу,

Дати їм найцінніше – життя ,

І вони в бліндажах – перемогу,

Просять,щоби нарешті прийшла.

Автор публікації

Офлайн 16 години

Victoria Pavluk

417

Сходить сонце щоранку і щодня,
Сходить сонце- приходить весна ,
Кожен схід нас веде у безодню ,
Кожен захід вперед у літа.

Коментарі: 8Публікації: 123Реєстрація: 30-01-2021

Золоте перо

Достижение получено 11.08.2021

Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій