Для голосування необхідно авторизуватись

За руку із небом

Я поглянула в небо маленькою вперше,
Зачарована тим непізнаним життям,
Щось таке неймовірне, вражаючі речі,
Які будуть завжди зі мною щодня.

Подивлюся удень в ньому хмари біленькі,
Пливуть мов кораблики в синій воді,
А вночі тихо зорі розсипе скоренько,
Їх видно усюди усім та мені .

Здавалося край там за тою блакиттю,
Кінчається там в горизонті життя.
Але то кінець лише нашим планетним,
У даль відкривається всесвіту мла.

Там і сонце і місяць гуляють пітьмою ,
В безодні космічній просторо без меж ,
Ми тут споглядаємо в нього з нічною,
Чарівністю ,всі під якою живем.

Глядим на світанку і заходу сонця,
Підіймаються очі до неба самі,
Небесні широти вражають з віконця,
Вони то дива такі ясні земні.

Ми глядим із натхненням, вбираючи сяйва,
Блакить всих відтінків то рай для душі,
Кожен подих за руку із небом до скону,
У ньому усе, що й потрібно мені.

4

Автор публікації

Офлайн 7 місяців

Victoria Pavluk

427

Сходить сонце щоранку і щодня,
Сходить сонце- приходить весна ,
Кожен схід нас веде у безодню ,
Кожен захід вперед у літа.

Коментарі: 8Публікації: 125Реєстрація: 30-01-2021

Золоте перо

Достижение получено 11.08.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій