Я ховала тебе поміж травами,
І поїла терпкими відварами,
У купальськім вогні тебе вгледіла,
Ти являвся мені білим лебедем
Ти у снах прилітав то шулікою,
То змією гладкою, великою,
Ти кидав мене вниз водоспадами
То летіла у небо, то падала,
І коли я, в поту, прокидалася,
Наче щойно з тобою стрічалася,
То твій голос, солодкий, притишений
Десь гудів у думках моїх змішаних…
В білий день теж нема мені спокою,
Ліг туман пеленою широкою…
І не милі ні сестри, ні матінка
Не шукаю ні сонця,ніі затінку…
Хто кому ту ману насилаючи,
Не жаліє, сердешно зітхаючи
Бо обоє в капкан той піймалися,
Що коханням здавна називалося…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 12Реєстрація: 08-08-2020
Достижение получено 08.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
