Скоро білим цвітом зацвітуть сади,
Уберуться рясно яблуні і вишні…
Ну, а в тебе, доню, першенькі сліди,
Я й не пам’ятаю вже себе колишню…
Знову цвіт пахучий молоком розливсь,
На руках щебече дзвінко доня наша,
Ох, життя шалене, хоч на мить спинись!
Бо коли так швидко стала вона старша?
…Так і промайнула не одна весна,
По саду в задумі дівчина гуляє,
На очах не сльози – на очах роса
У душі кохання світле розквітає!
Промине багато ще і зим, і літ,
Зацвітуть навколо сливи й абрикоси
Полетіла доня у широкий світ,
А у мами густо засріблились коси…
Повертають птахи знову в рідний край..
Ох, які ж красиві в Україні весни!
Підростай, же доню,та не забувай
Що у ріднім домі й серденько воскресне!