Дві дати є важливих у житті –
Той день, коли ти народився,
(І далі жив немов у небутті),
Та день, коли пізнав для чого…
З дитинства ще шукав свій шлях –
Блукав стежинами чужими,
Літав по світу, наче птах,
Очима, мов, дивився ти сліпими.
Та все ж покликання своє взяло.
І твоє місце там, де тобі легше всього.
Тебе раніше просто не туди несло,
Але, мабуть, такі є плани в Бога.
В житті нічого дарма не проходить,
Та у подіях всіх існує сенс.
А досвід зайвий ще нікому не зашкодив,
Тут головне, не втратить інтерес.
Не чини опір ти душі поривам,
Та завжди слухай серце ти своє.
Не підражай чужим мотивам,
Бо тоді твоє щастя загуде…
© Оксана Манько, 2019
Думок на тему “Покликання”
Сподобалися Ваші філософські роздуми про покликання людини, Оксано. Не розумію, чому Ви відносите цей твір до громадянської лірики.