Для голосування необхідно авторизуватись

Лірика кохання Поезія

Теперь умею…

автор |Опубліковано |1 Коментар

Теперь умею я не слушать и не слышать,
Ни разумом, ни сердцем, ни душой..
А если чувство вдруг какое-то всколышит,
Ему даю владеть недолго я собой.

Мне много вырывали по живому –
Любовь, мечты, желание и страсть..
А сколько тех, кого любила, как родного!..
Кто не подАл руки, кто больно делал всласть..

И вот стою сейчас сама перед собою..
Не верю я словам, не верю и в людей..
Ведь в жизни все слова, остались лишь водою.
А люди?… принимаю их всего лишь за гостей..

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Vinog.lena@gmail.com

6
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 02-08-2020

Вам також можуть сподобатись:

Опубліковано

Шепотіти  для  тебе  слова  по  буквах

Шепотіти  для  тебе  слова  по  буквах Під  небом  вечірньо-червоним,  убогим… І  цілувати  б  вічність  на  твоїх  губах, Щоб  більше  на  світі  не […]

4
Опубліковано

Молитва

Научи меня жить так, как Ты это видишь! Я не смею ступать без сигнальных огней  Я не в силах решить, чтоб других […]

3
Опубліковано

“Курець”

 Із Індії(країни казкової) Данило напер валіз;- І шахи(із кістки слонової) Чорно-жовті(!)привіз…    -Ну,і”старці”(усі сміялись)! Де ти тільки їх купив?!. -Бивні із слона […]

2
Опубліковано

Життя таки прекрасне

1 Коментар

Зозуленька-ворожка до лісу прилетіла, Комусь літа щасливі відлічує щодня, Для когось трохи смутку вона наворожила, Хтось вірить. хтось не вірить. таке наше […]

4

Думок на тему “Теперь умею…”