Холодний вітер до лиця прилинув,
Так і твої слова до мене долинають.
Бо вірний друг усе-таки покинув,
Лише зорі про цю утрату знають.
Він пішов і навіть слова не сказав.
Вирішив зі мною розпрощатись.
Свою зневагу, зло, байдужість показав.
І не хотів би більш зі мною знатись.
Він кинув ніж у мою спину.
Бо близько я до серця підпустила.
У цьому бачу лиш свою провину,
Що свою пильність так далеко відпустила.
Тепер став ворогом близьким мені,
І погляд свій спустошенний присвячую тобі.
Шкода, що добрі часи так і не згадав,
Що так нещадно дружбу нашу розірвав.