Ви узяли дитячу ніжну руку,
В світ знань прекрасний лагідно ввели,
Відкрили першу нам шкільну науку
І наче мати лагідна були.
Та час летів: пройшло чотири роки,
Нас в світ широкий доля повела.
Запам’ятавши всі ваші уроки,
З-під лагідного теплого крила
Ми випурхнули, наче пташенята,
Яким прийшов літати вчитись час,
І клятву дали: Завжди пам’ятати
Й не забувати, вчителько, про Вас.
Нас вир життя крутив, роки летіли,
Манила нас незнана далина,
А Ви усе хворіли і марніли
І темрява забрала Вас страшна.
Тепер немає вже Вас поруч з нами –
Душа у кращім світі вже цвіте.
Не стало Вас, немов не стало мами,
Що так любила всіх своїх дітей.
Тож спіть спокійно.
Сон Ваш непорушний хай ангели на небі бережуть.
Така в слуг Смерті вдача незворушна:
Лиш кращих із життя вони крадуть
І знайте: будем завжди пам’ятати,
В життєвім вирі згадувать про Вас.
Ви, наша перша вчителько, як мати,
Єдина на життя і вічний час.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
