Для голосування необхідно авторизуватись

Лист у минуле

Тобі писать не можна, а так кортить чомусь,

Життя мене тривожить, згубило свою суть)

Я пишу на папері нечитані слова

Для свого порятунку. А врешті-все дарма….

 

І пам’ять повертає весь час мене туди,

Де ми удвох з тобою, де знов цвітуть сади,

Баранчики із хвилі на морі лопотять

І очі! Ті, що поряд, так звабливо горять..

 

Ці очі…карі краплі. В них все моє, моє!

За них віддати можна усе, що в мене є,

За них не страшно навіть по лезу в пекло йти,

Аби не загубити, аби уберегти….

 

Але… Банальна гордість, скрипляча, як мара,

Потворними вустами нашіптує слова:

-Дивись, він не кохає, якби кохав, повір-

Боровся би за тебе, як лютий хижий звір…

 

Чекати не хотілось, а ти й не поспішав.

Кричало моє серце до тебе у віршах:

-Давай ми будем разом, здолаєм долі шлях!

Та був ти не готовий ходити у зятях.

 

Поволі день кружляє –  незмінний, як завжди.

І сіра ніч зірками притрушує сліди.

Я знов тебе зустріну хіба в своїх думках,

Чи вимолю у Бога побачить нас у снах.

 

Тобі писать не можна. А все ж я напишу..

В глибокому проваллі я гордість залишу.

Я знаю, не вернути того, що було, ні.

Та карі твої очі так манять вдалині…

7

Автор публікації

Офлайн 1 день

Vita Dembicka

206

Не треба слів, лиш почуття....

Коментарі: 14Публікації: 51Реєстрація: 14-04-2020

Срібне перо

Достижение получено 07.03.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 30.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій