Скільки прожито, знаю сама. Скільки відміряно -?знає лиш Бог… Мабуть, іду світом цим недарма, Дні чередуючи з щастяи тривог. Вірю у мрію, добрих людей, Можу будь впертою, можу і ні. Я фантазерка, й багато ідей Так і лишаться у мріях мені. Дружбу ціную і вірю в добро, В те, […]
Daily Archives: 16.04.2020
60 posts
Ліна Костенко Поезія згубила камертон, Перецвілась, бузкова і казкова. І дивиться, як скручений пітон, скрипковий ключ в лякливі очі слова. У правди заболіла голова од часнику, політики й гудрону. Із правдою розлучені слова кудись біжать по сірому перону. Наталія Гузнак Поезія, це завжди неповторність. Вона, неначе ніжний вітерець, Співає […]
Якби ліки знайти від тривоги гіркої… Від набридливих думок спокою нема. Проти розпачу, лікарю, дайте настою, Щоб розсіялась та, що довкола, пітьма… Дві пігулочки щастя. Таких не існує? Крапель радості теж?! А… не винайшли ще… Пане лікарю!.. Завтрашній день так турбує.. Невідомість нестерпно у грудях пече… Для байдужості щось […]
На дворі ніч. Тік – так співає час. Тік – так, тік – так: життя біжить пунктиром. Воно так само бігтиме без нас, Нестиме дні свої нестримним виром. «Єдиний хто не втомлюється час» -, Так мудра пані Ліна говорила. Дні марнувати розкіш є для нас. Спинятись рано. І поки […]
Живу, як всі. Щоденна суєта. Шалена гонка колесом фортуни. Баским конем летять кудись літа, Таємні доля розкидає руни. На вістрі правди плаче знов душа, Тримають міцно пазурі тривоги. У грудях серце – зранене пташа, Завмерли незалежності пологи… Спимо? Осліпли? Гіпнотичний сон?… Прокинемось – немає України… Для когось українська – […]
Її помітила між людьми здалеку. Сумна – сумна, розгублена така. Благенька сукня, і легкі сандалики, Подумалось «Кого вона шука?» А люди заклопотано десь бігли, Немов не помічаючи її. Зіщуливсь день, і сонце перестигле Сховалося за хмари голубі. Я ближче підійшла. Це що за диво?! Тонка, прозора, крапля дощова. – […]
Є люди різні: хмари і вітри, Є сонячні і теплі, є холодні. Одні дарують світу кольори, Є підлі, ниці, чисті, благородні… Бувають навіть люди їжаки, Такі до себе близько не пускають, Та гірші певне ж ті хто слимаки, Бо неприємний слід в душі лишають… Лінивці люди, і мурашки є, […]
Ти уяви, що не твоя вона… Світанки зовсім з іншим зустрічає. І з іншим ніч шалена вже без сна. Обличчя іншого цілунками вкриває. Йому повідає, як день пройшов її, З ним радість, щастя, сум вона розділить.. Він знов розрадить очі ті сумні, Вона вже іншому безмежно вірить, Вогонь і […]
Буває, так туга за нею здолає. Лиш очі закрию і бачу її. І наче прожитих тих років немає, Бабуся жива і обід на столі. Всміхнеться і скаже: « Поїж же онучко. Ось борщик з сметаною і пиріжки». А я підведуся з стільця свого рвучко, Її обніму, припаду до руки. […]
Про волю для свого народу мріяв, Був чесним ти, лукавити не вмів. Вкраїни доля так тобі боліла! Влучало слово стрілами в царків. Всевишній дав чи дар, чи тяжку ношу. Ти на Голгофу вперто ніс її. Тепер я навіть уявить не можу, І звідки сили бралися в тобі? Ти жив […]
Знов мені наснились сонячні стежини. Дім батьківський, двір наш і стара верба. На черешні стиглі ягоди -рубіни. Я мале дівчисько, мама молода. За вікном ялинка зовсім ще маленька. Тато ремонтує мій велосипед. Губиться у росах стежечка тоненька. Роки мчать так швидко, все вперед – вперед. Серце щемно б’ється, як […]
Спустилася на землю тиха ніч, В молитві я за тебе любий сину. Іде війна… І лиш у тому річ, Що випало тобі моя дитино Як діду боронити рідний край, Від ворога, що землю роздирає, Я серцем поряд, завжди пам’ятай, Бронею хай молитва захищає. Тривога серце хижим птахом рве, І […]
Болить мені …. Ти знаєш як болить? Болить біда, що зараз в Україні. Ця рана серце втомлене ятрить, І сліз не можу втримати я нині… Війна… Неоголошена ніким, Вбиває і калічить українців. І це наш брат? Та і чи був він ним? Щоб убивати нас прислав чужинців. Цей маразматик […]
На білий лист рядочками лягають, Мої думки і спогади, і мрії. Мене дивачка люди називають, А я кажу їм про свої надії. Співає знов окрилена душа! А потім болем плаче на папері. І хоч сиджу буває без гроша, Завжди для друзів відкриваю двері. Той, хто кидає мені в спину […]
Тобі писать не можна, а так кортить чомусь, Життя мене тривожить, згубило свою суть) Я пишу на папері нечитані слова Для свого порятунку. А врешті-все дарма…. І пам’ять повертає весь час мене туди, Де ми удвох з тобою, де знов цвітуть сади, Баранчики із хвилі на морі лопотять І […]
Цей літній день облизаний емаллю Пам’яті, Пустим сервізом, де пустими Чашками, Я випив день упавши в ночі Креденса, Заплутавшись в його чотирикутниках. Шукаючи по закамарках Ніжності, В простелених газетних Просторах, Намацував шрифти в тілесних Літерах, І літери складалися в слова, Що в літній день облизаний емаллю Одним ковтком я спорожнив […]
. .ВЕСНА ІДЕ, ІДЕ… . .І знов Весна іде, красу несе, . .І Квітень гарні барви розкидає. . .А тій красі радіє знову все, . .І я повітря вранішнє вдихаю. . .Цієї дивовижної пори, . .Здається, й сонце яскравіше сяє, . .Тепло й добро даруючи згори, . .Весна […]
Життя пливе… Куди пливе? А хто його питає. Пливе туди, куди несе. Куди несе — не знає… Нехай надія підбере, до пекла не відпустить. Печаль від серця відведе, хоч хтось любити мусить. Злий пам’ятає майже все, добра не пам’ятає. Кому потрібно над усе, любов тих оминає. Добродій плаче уночі, лихий […]