Наповнена до краю я Тобою…
Уже не в силах втримать цю жагу –
Солодко стогне, манить за собою,
Воліє знищити буденності нудьгу.
Неспішно пестити і ніжно доторкатись,
Поволі міцно одне в одного вростать,
Одним медовим трунком упиватись
І цілувати один одного вдосталь…
Завмерли час, і простір, в сьогоденні
Замовкли звуки, аж до німоти…
І не збагну, що коїться і де я,
Одне важливо – поруч знову Ти…
Наповнена до краю я Тобою…
