Для голосування необхідно авторизуватись

От халепа!

Коли надворі сивий Дощ
Б’є в унісон манірну пісню,
Біжать краплини з мокрих площ
В годину темну, смутну, пізню.

Він змиє сіль запеклих ран,
Утопить біль в своїх калюжах.
Манить мене в свій океан,
Вологі очі хитро мружить.

В цей час Забуте тихо спить
І я навшпиньки ходжу поряд…
Мені, як іншим, треба жить,
Віддати будням гострий погляд,

Чекати життєдайну мить
І сподіватися на краще.
Не забувать пігулки пить
Іще до кави, зранку, натще…

Так хочеться забути все
І цілуватися відверто…
А в грудях пишеться есе-
Про Тебе спогад. От халепа!

-Я буду ще щаслива, так?,-
У долі знову запитаю,
-Пошли мені таємний знак,
Я так давно його чекаю!

Хай буде білим він пером,
Строфою книги про важливе,
Прийде до мене віщим сном,
В якому буду я щаслива.

Чи вже напилася душа
Того, що мало бути з нею?
Чи мусить в мандри вирушать
Зцілитись, як Земля-Антея…

4

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Vita Dembicka

208

Не треба слів, лиш почуття....

Коментарі: 14Публікації: 51Реєстрація: 14-04-2020

Срібне перо

Достижение получено 07.03.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 30.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій