Дівчина полем гуляла –
Вільна дівчина степна.
Пісню веселу співала
Про козаченька вона.
Мріями землю покрила,
Махом руки понесла.
Як козаченька любила,
Знає лиш серця струна.
Ніби віки промайнули,
А Україна все та!
Знову дівчина чекає
З сходу свого козака.
Тільки лиш пісню не чути,
Радості мало в словах.
Струни порвалися в серці,
Кров полилась по руках.
Сльози скропили дощами
Землю, що рідна душі.
А Україна роками
Спокій шукає собі.
Дівчина полем гуляла –
Вільна дівчина степна.
Рано чи пізно впізнає
В небі свого козака.