О душе, прагни до світла.
Ти ж бо скидаєш кайдани земні.
Бо зовсім вже тісно на білому світі
На ньому і місця немає тобі.
О душе, страждати не будеш.
Страждання для плоті, для тебе лиш рай.
Лишаєш ти землю, Богом забуту,
Щоб народитися знов – помираєш.
О душе, на небі просторо.
Торкайся руками волошкових хмар.
Там є Любов на величнім престолі,
Яку на землі твоїй розіп’яли.
О душе, не бійся покути,
Не бійся більше ніякого зла.
На небі ти зможеш назавжди проснутись,
І ангел тобі простягне два крила.