Для голосування необхідно авторизуватись

Вальс

На підвіконні маленької кімнатки сидів сумний ангел і дивився на жінку, що лежала в ліжку. “Я й не помітив, коли вона постаріла?” – думав він роздивляючись колись таке гарне обличчя.
Жінка помирала. Помирала на самоті. Помирала як і жила – тихо. Але ж музика… Чудова музика, яка лилась невідомо звідки. Вальс. Чарівний вальс і невідома пара, що так пристрасно виконує кожен рух, коли музика оживає в жестах і па.
Вона була самотньою. “Добре, хоч сусідка заходить. Вона мене і знайде. Хороша жінка.” У неї не було родини. Не було дітей. Якось е склалося. Єдиний шанс на щастя забрала доля. Музика стала тихішою, навіваючи ніжність і сум. Невідома пара на мить завмерла…
Любов живе три роки як визначив якийсь письменник. Але ці три роки варті всього її життя. Далі розлука. Пам’ять. Надія хоч у вічності бути разом. Одинока сльоза скотилася зморшкуватою щокою, а музика… музика стала ніжною, ніби обійми коханого.
– Ти тут? Я знаю, ти тут. Підійди. Потримай мене за руку. Проведи мене. Ще трошки і ми завжди будемо разом. Я знаю, ти тут.
Янгол посміхнувся дивлячись на кохану жінку. “Вона завжди відчувала мою присутність. І зараз…” Він завжди хотів, щоб вона почала нове життя,щоб була щасливою і мала сім’ю. Але кожен раз, коли в її житті з’являвся чоловік, грала музика – вальс, де двоє закоханих кружляли під чарівні звуки на безлюдній набережній міста. Ох, вже цей вальс…
Він тримав її руку, перебираючи маленькі пальчики. Немов передивляючись сімейні хроніки вони згадували кожну хвилину разом. А музика доходила кінця. Останні акорди, сміх танцюючої пари, погляд закоханих очей. Фінал. Тиша. Закривши очі вона пішла у вічність з ним.
Два янгола взявшись за руки йшли місячною доріжкою у вічність, де тепер завжди танцюватимуть свій вальс.

2

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Volika Zuzak

5
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 06-01-2021