Земля…дерева…річка…
Росте мала смерічка…
На пагорбі високім,
Схилилась ненароком.
За річкою хатини,
Мальовані картини.
Між тих дерев стояли,
своїх людей чекали.
А горизонт за ними,
Ввесь лініями кривими,
Виднівся з-поміж хмар.
⠀
Там гори й полонини
Здавалися живими…
Туди мале дитя
Тікало від життя,
Від шуму й метушні
Сиділо в тишині…
⠀
На повні груди вдих
І видих від душі
Немає дум лихих
І спокій навкруги
⠀
Хотілось мріяти малій
На природі, в самоті
Ловити поглядом красу
І не важливо в пору яку,
І не рахувати часу хід,
Воді дивитися услід.
⠀
Ось те замріяне дівча
Спускаючись донизу,
І мрію свою сизу
Мов птаха відпуска…
⠀
Щоб знову повернутись
Красою любуватись
Ось тих дерев і річки
І ніжної смерічки,
Із мріями – птахами
Кружляти небесами…

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Віта Романюк

48

Коментарі: 0Публікації: 9Реєстрація: 16-10-2020

Небайдужий читач

Достижение получено 09.11.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій