Буває й не встигнуть, вони попрощатись
Лише на прощання, рукою махнуть
А нам доведеться, самим залишатись
Провівши їх сумно, в останню їх путь

Слова тут є зайві, коли гинуть люди
Вмирають Герої, вмирають сини
Й від злості, і болі розірвуться скроні
Про них ти побачиш, лише сірі сни

Війна нам принесла, усім стільки болю
Не знаю для чого? Із нею прийшли
Ще вчора братами, ми були з тобою
Сьогодні ж віч-на-віч, на бій смертний йшли

28,05,2015,
#ВіталійПрокопович