І непохитно боляче, лукавить новий день своїм теплом
Та ніч розставить всі крапки, і коми
Життя бурхливо взяло у полон
І розділило на зупинки й аксіоми

Лише один програвши бій, загубиш шанс для перемоги
Бездумно програна війна, не переступленні пороги
І серце п’яне від дощу, вином зап’є побиті рани
Шукає очі рідні ті, в обійми взявши інші стани

Безмежна в сутінках зима, загубить у калюжі
Без тебе ще одна весна, загине у холодній стужі
Я досі згадую слова, і твої ніжні поцілунки
Для чого ти в моє життя прийшла, була прокляттям чи дарунком?

Провівши лінію життя на до, і після
Це був лиш сон страшний, і грішний
Але була весна п’янка, з тобою я забувся
Віддавши все своє життя, так пізно схаменувся

Віталій Прокопович……….
19,05,2016,