«Аксіоми» Ти поруч? Ні десь в сутінках зими Далеко так, де люто холод рве на шмаття Ми спокій свій згубили, не знайшли Так добре було нам, та ні це все лише прокляття І непохитно боляче, лукавить новий день своїм теплом Та ніч розставить всі крапки, і коми Життя бурхливо взяло […]
Daily Archives: 17.12.2018
4 posts
*Як мало людині” Як мало людині, потрібно для щастя Шматочок лиш неба, ось там за віконцем Зустріти щасливий, усміхнений ранок Й на мить лиш дістати, рукою до сонця Ти поруч смієшся, така безтурботна Й не віриш що завтра, настане війна Й початком лиш буде, небесна та сотня Коли підкрадеться, […]
Пролог Держава наша – спільний дім, Всім має житись затишно у нім. Прибрать оселю – справа мов проста, Та потребує досвіду вона. Моїх героїв хай навчить життя, Щоб обновить житло – збереться разом вся сім я. Так хай щастить у починанні цім, Аби жилося затишно усім. Зайчисько сірий років сім […]
«Безцінні почуття» Про що ти мислиш, жінко незвичайна? Хоч ще мала, та глибина в душі Чарує твоя дикість неохайна Для тебе ллються з під пера вірші Про що ти бачиш сни, там десь над ранок? Своїх фантазій диких почуттів Коли кінця, вже добігає той світанок Наповнений блідих вогнів Про що душа твоя тремтить […]