Ти поруч смієшся, така безтурботна
Й не віриш що завтра, настане війна
Й початком лиш буде, небесна та сотня
Коли підкрадеться, примара страшна

Від смерті, і болю, хотів захистити
Не бачили б очі, твої ту біду
Ми просто хотіли, любити і жити
І з кинути свиту, від крові брудну

Терновим вінком, прикривали нам скроні
Під дулом прицілу, вели в темноту
Ми зморені, й з томлені болем
Понуро і тихо, ішли на війну

Позбавлені щастя, і юності тої
Багато не встигли, покинули світ
Своєї доби, мимоволі герої!
В війні загубили, ми юності цвіт

В. Прокопович……….
15,02,2015,