«Громовицею»
І серце билось громовицею
Від її уст таких п’янких
Душа крилатою жар-птицею
На зовсім крилах, ще ламких
Звивала в небо височінню
Жадала зустрічі, ще раз
Кохання було просто тлінню..
Та хто ж був винен в цьому з нас?
У пам’ять усмішкою в’їлася
Твоя любов, що не про нас
Можливо просто зачаїлася
І ще на свій чекає час….
Така примхлива хижа доля
Людей поєднує щораз
Якщо на це, їй буде воля
Серця очистить від образ
І серце билось громовицею
Коли обіймами злились
Відав любов свою сторицею
Та почуття не збереглись…
Віталій Прокопович…
02.01.2019.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
