“Небо”
О небо! Не вже я кріпак?
Тобі я лиш мушу служити
О небо скажи хіба так?
Хотів я життя це прожити…
Без неї і зорі ясні.
Чорніші, смоли під ногами
І зовсім неначе мені
Зап*ястя сплели ланцюгами
О небо! Я плакав дощем
Громади об скелі я бився
За волю, своїм я мечем
Та тільки, ні з чим залишився
О небо! Скажи хіба так?
Написано долею стерти
Обійми, міцніші пянкого вина
Без них… Лише краще померти.
О небо! Всі зайві слова.
Для неї, мене не існує
І серце пусте і дурна голова
Моє, в нім кохання вирує.
12.10.2020.
3 коментарі ““Небо””
Багато зайвих ком. “Зап’ястя”.
Чудово!!!
“Не вже я кріпак?” треба “невже”. це, мабуть, автовиправлення. прочитала вдруге. вірш не набридає.