«Папірці»
Ти не сама, не мої твої ніжні губи
Слова прощальні, сльози на щоці
Кохання щезло, стисло зуби
Розвіяв його вітер, наче папірці
Згубила осінь, листя свіже
А ми любов згубила, наче сон
Слова прощальні, слух мій ріжуть
І почуття стискають у полон
Такі потрібні, твої руки
Коли тепло відчую, на своїм плечі
І твого серця стук, найкращі звуки
Розріжуть тишу, й темряву в ночі
Ти не сама, не мої твої губи
І без очей твоїх, проснутись справжній гріх
Кохання показало, гострі зуби
І в голові його, лиш чутний сміх
В. Прокопович…….
13,09,2015,
Автор публікації
Коментарі: 4Публікації: 252Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
