З місяцем в небі зіроньки граються,
Дивная літняя ніч…
Верби крислатії в воду схиляються
Берег нагрівся, як піч…
Вуглі шиплять, як живі вихиляються
Полум’я злі язики…
Десь причаїлись, глубоко ховаються,
Сплять, потомились думки…
Тінню рибалка завмер в свому човнику,
Дзеркало – чорна вода,
А на багаття, із сірого чайника –
Паром й окропом кида…
Стихло зненацька… Повітря злякалося –
Наче все вмерло на мить…
Й цвіркотом голосно хором взірвалося
Все, що ночами не спить…
І я не засну до світанку туманного…
Буду кормити вогонь.
Чайник із чаєм, смаку бездоганного,
Не охолоне, либонь…
Думок на тему “Замальовка…”
“глибоко”.