«Домівка»
На обличчі кров і морок
Жде солдат знов світанок новий
Він зустрів вже тих весен зі сорок
Та сьогодні він знову живий
Дома ждуть його ті оченята
Ті милесенькі донька та син
Що чекають жадано так тата
У обійми в раз кинуться з ним
Жде дружина, що очі проплаче
Визирає щодень у вікно
Всі слова і помилки пробачить
Милий знову дарує тепло
Він при жме знов потерте те фото
Міцно й палко, до своїх грудей
За паливши духмяну цигарку
Автомат він зніме із плечей
І в очах пригадає домівку
Задля них він подався на Схід
Обійме у думках він Марійку
І сльоза на обличчі залишить свій слід
Віталій Прокопович……..
21,03,2016,
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
