Для голосування необхідно авторизуватись

“Поема”

  

“Поема”

 

Я
не терплю прощання, бажаю лиш зустрічей,

Коли
світ замалий, щоб сховати свої почуття.

Я
не терплю прощання, хтось скаже: “Кохання – лиш пустощі», –

Та
й не вірить цей хтось в існування на Марсі життя.

 

 Та хіба не існує того, що невидиме оку?

 Хіба можна перечити тому, від чого так серце
тремтить?

 Я не вірю у це, як не вірю і в долю жорстоку,

Якщо
просто лукавлю, хай з уст більше слів не злетить.

 

 Я не знаю чи завтра настане. Нехай це хвилює

Не
мене, а когось, хто за спиною день свій несе.

 Та кохання так вперто свої візерунки малює,

І
не знаю вже що мою душу ту грішну спасе.

 

Я
не раб, не кріпак, підкорятися зовсім не вмію,

 Маю норов для цього занадто жорстокий й
лихий.

Та
тобою я наче вином тим багряним хмелію,

Тим
вином, що по венах тече й має присмак гіркий.

19.10.2021.

#ВіталійПрокопович

#поетичнийщоденник

#поезіяУкраїнською

#осінь

#вірші

#поема

 

3

Автор публікації

Офлайн 4 дні

Віталій Прокопович

963
Коментарі: 6Публікації: 287Реєстрація: 26-08-2018

Вибір видавця (Лютий 2020)

Достижение получено 25.04.2020

Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)

Небайдужий читач

Достижение получено 26.01.2019

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій