«Проблисках весни»
У перших проблисках весни
Так ріже слух, не строєна гітара
Весь світ наповнений краси
І байдуже, що ми не пара
Належав вечір лише нам
Я не хотів, щоб він скінчився
Двом одиноким кораблям
Навічно б в нім я залишився
Вдивлявся в очі, в глибину
Вони були майже близькими
Розбивши поміж нас стіну
Яка робила нас чужими
Годинник так зловіще тік
Хоча б на мить, застиг проклятий
І стрілки зовсім в інший бік
Я ними був немов розп’ятий
У перших проблисках весни
Вдивлявся в ті бездонні очі
Нема милішої краси
Як ті терпкі весняні ночі
Віталій Прокопович….
16.02.2019
Автор публікації
Коментарі: 2Публікації: 184Реєстрація: 26-08-2018
