Горить свіча
У вечір як печать
Чужого сенсу
Гірка печаль
Шовкова легка шаль
Належить плесу.
В твоїх очах
Погасне вогник, прах
Цього моменту
І тих звучань
Мелодій та благань
Аплодисменти
Пече печать
Розламана печаль
Не жалить вечір
І шовк, вуаль
Лягає знову шаль
Вага на плечі.
2 коментарі “Свіча”
Гарний вірш! Єдине слово дратує,- аплодисменти, коли має бути – оплески. )
Дякую