Так часто згадую Кузьму,
У пам’яті гортаю.
Усі життєві сторінки,
Які не забуваю…
Пригадую його слова,
Правдиві і пророчі.
Та смерть нещадна і страшна,
Закрила йому очі…
Пісні затерті до дірок,
Я знав нових не буде.
А він десь там поміж зірок,
Співати тепер буде.
Чому життя таке складне?
І Бог забрав найкращих?
Можливо їх і там десь тре,
А не лише пропащих.
Так часто згадую Кузьму,
Гортаю старі фото.
Життя безжальна круговерть,
Затягне мов болото.
На сході й далі йде війна,
Кузьма напевне ж знає…
Душа його болить за нас,
І біль цю відчуває…
Надіюсь все ж настане мир,
Й душа найде спочинок.
Життя бездонний хижий вир,
А ми ж лише з піщинок…
25.06.2019.
#ВіталійПрокопович
#поезія
#вірші
#віршіУкраїнською
#поезіяукраїнською
#поетичнийщоденник
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
