І де би сонце так світило,
Та небо голубим таким було ?
Куди б душа так стрімголов летіла ?
Таких країв вже не було давно.
Де зорі в небі більш вродливі.
І пташка вже не тих пісень співа,
Несуться хмари біло-сиві.
Там інші відбуваються дива.
Туди із часом сердце рветься.
Крізь нескінченний край степів,
Душа моя поволі усміхнеться,
Та рідний пролунає спів.
Думок на тему “Рідний край”
Чудовий Вірш!