«Втрачених орбіт»
Я божеволію тобою
Вдихаю той холодний сніг
Який розбитий теплотою
Тихенько падає до ніг
Я божеволію тобою
Холодна стала, мов зима
О Боже, що ж це я накоїв
Забрала почуття зола
Зима залишила на тілі
Такий палючий, хижий слід
І загасають навіть зорі
У вічність втрачених орбіт
Я божеволію тобою
Крізь бурю люту, вперто йду
Було кохання просто грою?
Для чого ж я тоді живу…
Віталій Прокопович……
29.12.2016.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
